Притча

Жив-був хлопчик. І було в нього дві сестрички. Звали їх Совість і Лінь. Хоча були вони близнятами, але росли окремо, через те дуже відрізнялися. Совість була сумлінна і працьовита. Лінь — вічно заспана і, що б її не просили, робила все неохоче. Ходили вони до школи, вчилися в одному класі, отримували однакові домашні завдання. Але кожна виконувала їх по-різному. Лінь, наприклад, ніколи не поспішала робити уроки. Бувало, вчиться братик разом із Совістю, а Лінь лежить собі на канапі і, граючись, говорить:

-До завтра далеко. Я ще встигну виконати домашнє завдання.

Дивився, дивився одного разу на неї братик і подумав, що, може, й справді не варто поспішати з тими уроками, адже ондечки хлопці у дворі ганяють м'яча. Замислився на хвильку, а далі вдягнувся й побіг на вулицю.

Через деякий час кличе його сестричка Совість робити уроки.

— Зараз, зараз, — відповідає їй. — Ще трішки. Я встигну generic cialis online.

І далі бігає з м'ячем.

Набігавшись досхочу, повернувся він до хати аж надвечір. Попоїв та й сів дивитись мультфільми. А поруч Лінь позіхає. Вона також не зробила досі уроків. Після мультфільмів взялися за "морський бій". А там і ніч, спати час. Ото й поснули. Тільки сестричка Совість не спить. Вона хвилюється і дивується, як же можна спокійнісінько відпочивати, не виконавши завдань. Не втерпіла і про все розповіла батькові.

Рано-вранці, розбудив батько братика й сестричку Лінь і таки змусив їх виконати домашні завдання.

Йдучи до школи, хлопчик радів, що не доведеться червоніти перед учителькою та однокласниками. Шкода, правда, що довелось рано вставати. І тому він рішуче сказав сестричці Ліні:

-Віднині я завжди слухатиму лише сестричку Совість. І перейду в наступний клас. А ти, мабуть, залишишся другорічницею.