Притча

Жили собі в одному далекому селі четверо братів. Мали велике поле, худобу, чимало птиці, тому й мусили багато працювати.

Звались вони трохи дивно: Ранок, День, Вечір та Ніч. Назвав їх так батько, ніби наперед угадавши, хто чого буде вартий у житті.

Справді, так і сталось. Наймолодший син — Ранок — був швидким, гарячим, рухливим, багато прагнув у житті, але не всі справи доводив до кінця.

День, на рік старший від Ранку, хлопець працьовитий і неговіркий, трудився, не чекаючи допомоги.

Старший від двох попередніх братів — Вечір — був розумним, врівноваженим, він ніколи не поспішав, довго обдумував усе, а потім робив, але не дуже прагнув комусь допомогти в роботі.

Нарешті, найстарший син — Ніч. Був він слабким, часто хворів, тому його не змушували працювати. Крім того, він сам ніколи не виявляв ні до чого бажання, ходив сонний, єдине, що робив, це нагадував, хто і що має зробити.

Одного разу брати пересварилися. Кожен хотів, аби інший працював більше і довше.

От День і каже: "Я працюю важко, і ніхто мені не допомагає. Ранок почне щось робити і, не докінчивши, покине, а я за нього мушу доробляти. Приходить Вечір і говорить, що я не те і не так зробив, замість того, аби допомогти мені".

Ранок тоді говорить: "Без мене ніхто не хоче нічого розпочати робити, навіть ти, братику День, а починаєш, вже коли сонце високо стоїть. Я не винен, що у мене немає терпіння, крім того, зранку я дещо роблю".

Брат Ніч почав виправдовуватись: "Я мушу всім нагадувати, хто і що має робити, бо всі ви забуваєте, навіть Ранок. Якби не я, то Ранок почав би роботу в обід, а ти, Дню, не знав би, що далі робити".

Нарешті, брат Вечір сказав, як завжди, після всіх і розумніше від всіх: "Бачу, брате Дню, працюєш ти більше і довше від всіх. Думаю, тобі на допомогу треба запросити нашого сусіда, який зветься Обід".

— Та він взагалі нічого не робить, — обурився День.

— Тоді запросимо сусідку Неділю, гарна жінка, — запропонував Ніч.

— Та ця тільки те і робить, що святкує, вважає, що праця шкодить здоров'ю, — знову запротестував брат День, бо йому потрібно було справжнього помічника.

— Тоді що ти сам запропонуєш? — звернувся до нього Ранок.

— Давай так: усю роботу розділимо на трьох, а Ніч хай набирається сили.

Ранок заперечив: "Я не встигну зробити навіть третини, як настане полудень".

— А я звик завершувати роботу, починати ж ніяк не вмію, — поскаржився Вечір.

На це День сказав: "Хай брат Ранок встає раніше, тоді й встигне зробити всю роботу до обіду, а далі почну роботу я. І зроблю стільки, аби ще залишилось її братові Вечору. Згода?"

— Згода! — сказав брат Ніч, — хоч із нас кожен має свій характер, та працювати треба всім трьом. І за цим попросимо наглядати нашу улюблену сестричку Совість.