Через відкрите вікно влізла видно молода, бо дурна Змія.

Влізла і дивиться. А на ліжку лежить собі Мужчина – чи то спить, чи відпочиває, а може й неживий, бо не рухається і не робить ґвалту від такого непроханого гостя.

Роздратувало це Змію, звикла, що всі її бояться, вирішила покарати цю людину. Вилізла вона на ліжко, повзе по ногах, по животі і тільки чекає, щоб той ворухнувся. А Мужчина як лежав, так і лежить, не рухається, очей не відкриває і не звертає на неї уваги.

- Ти що вмер, неживий ? Чому не боронишся ? – запитує Змія його, - Я ж можу вкусити тебе, помреш ні за бісову душу, - каже до нього Змія, піднявши високо голову.

А чолов’яга як лежав, так і лежить, не рухається, очей не відкриває, але відповідає їй:

- Ой, настрашила ти мене дуже. Подумаєш – вкусиш і я помру. А може я вже мертвий, тільки можу говорити. От лежу тут на ліжку один, і навкруги нікого, аж жити не хочеться. Велику користь для мене зробиш, коли вкусиш, легше стане моїй душі, зійду з цього тяжкого світу. Отож, не боюся я тебе.

Запала пауза, Змія не знала, що їй робити, а чолов’яга як лежав спокійно на ліжку, ніби мертвий, так і лежить.

- А з другого боку, - вів далі чоловік – яка тобі користь з того, що ти мене вкусиш ? От вкусиш, я помру. Нікого не залишиться в цій хаті. Ні до кого тобі буде у вікна залазити, нікого лякати. Одна будеш повзати по цьому світі, поки тебе хтось випадково рискалем не порубає. А зараз тут я, можу тебе молоком пригостити. Так що з твого укусу користі для тебе ніякої. А якщо хочеш просто випустити отруту, яка застоялася в тебе, так там на лаві мисочка є, витисни її туди. А я тою отрутою буду людей лікувати, і воно будуть приносити за це молоко, і ти будеш його пити. От так краще. А то: вкушу, вкушу…

Послухала Змія, подумала, подумала, підповзла до мисочки, вицідила отруту і виповзла з хати, а на другий день з’явилася за молочком.

Так тепер двоє і живуть: Чоловік і Змія. Приповзає кожний день змія, виціджує отруту, а потім п’є свіже молочко. Живуть мирно.

А який висновок ? Перш ніж когось вкусити, подумай, чи цим сам собі не нашкодиш!