Було це давно, коли хтось додумався поставити в одному слові Апостроф, якого там раніше не було. Сотні років це слово читалось виразно і зрозуміло, мало своє місце реченні, і ніхто не міг припустити, що хтось додумається скасувати старе правило. Відтоді й почалося.

В тому місці, де з'явився Апостроф, стало настільки м'яко, що слово розділилося при читанні на дві різні частини. Але всі почали читати його саме так, як вважалось за потрібне. А хто з цим не погоджувався, той поклав собі за краще взагалі не вживати це слово. Однак таких людей Було мало.

Через деякий час знайшовся ще один впливовий реформатор, який не насмілився викинути Апостроф, але переставив його в інше місце, мовляв, так легше вимовляти. Але від такої реформи при читанні слово чомусь стало незрозумілим. Більшетого — ним можна було легко подавитись.

Невдовзі інший видатний фахівець вирішив поставити Апостроф перед словом — на іноземний зразок. Але від цього Апостроф перегнув слово так, що один його кінець піднявся високо вгору, а другий впав донизу і занепав. Але про це ніде не говорилося, згадувалось тільки про ту частину, яка височіла над усіма іншими словами.

Зрозуміло, так довго тривати не могло, бо від таких перегинів слово почало гойдатися на своїй незримій осі. І, щоб зупинити те безглузде вертіння, Апостроф замінили наголосом. Тепер воно не рухалось — заважав наголосі який прив'язав слово до постійного місця.

Але це не влаштовувало реформаторів нового покоління, бо слово опинилося в граматичній рамці, яка обмежувала його вживання і незабаром почала заважати при вимові. Викинути його було шкода. Без цього слова незрозумілими були б чимало речень, і тому з'явилась свіжа, передова думка — повернути слово навзнак.

Тепер ті, хто вміє прочитати, не знає, що воно означає, а ті, хто знає, що воно означає, не можуть його прочитати. Деякі мріють повернутися до часів Апострофа, який невідомо куди подівся. Інші вирішили пам'ятати про те, що він існує, тобто мати його на увазі. Решта запитують: чи взагалі була потреба в Апострофі? Якщо вже ставити апостроф, то в тс місце, де він більш за все потрібний. А може, суть і не в цьому?