Тепер прийнято говорити про все вголос, відверто називаючи речі своїми іменами. Та хіба поговориш про всі речі, які хотілося б назвати своїми іменами? Хіба що про деякі... От хоча б...

Як добре, що наші меблеві фабрики випускають різні Столи. Бо хіба можуть різні люди сидіти за однаковими Столами? Про крісла не будемо говорити, це вже було б занадто...

Найчастіше Столи бувають на чотирьох ніжках. Це ті, які повинні твердо стояти на землі. Бувають Столи і на одній ніжці. За ними можна тільки стояти, і тому їх мало хто любить. Ще є Столи, які складаються і розкладаються на будь-яку потребу.

Різні люди сидять за різними Столами. Одні — за фанерними, інші — за дубовими, а ще інші — за музейними. Шкода, що немає Столів, на яких можна спати, оскільки спати сидячи не зручно, а люди частісінько сплять за Столами.

Я добре знаю один полірований Стіл, який гідно стояв у поважному кабінеті. Багато шо писалося і підписувалось на ньому. Часом від того підпису залежала доля багатьох людей.

Одного разу на нього поклали папір на підпис. Довго лежав цей папір. Перекладали його з одного краю Стола на інший, з однієї папки в другу... Аж Стіл зрозумів, що папір не хочуть підписувати: не було ніякої політури, ніякого глянцю в тієї людини, котрій він був потрібний. "Такий клієнт виживе і без цього паперу", — подумав досвідчений Стіл і сховав папера в найнижчу шухляду. І мав рацію: клієнт вижив, та ще й примусив, щоб той папір добули з полірованого Столу. І знову пішов папір подорожувати по різних, вже інших Столах, збираючи різні підписи з усілякими резолюціями. Минув час, і нарешті той самий папір повернувся на той самий полірований Стіл. Мав на собі стільки підписів, що їх було більше ніж самого тексту. Полірований Стіл солідно і вдоволено скрипнув і написав резолюцію: "Приходити зі своїм Столом".