Зовсім недавно зійшло з конвейєра новеньке гумове колесо для вантажного автомобіля.

За паспортною характеристикою це було звичайне собі серійне колесо з визначеним гарантійним строком експлуатації. Воно не мало ні посилених протекторів для кращої прохідності, ні шипів для їзди в ожеледицю, ні стальної арматури для більшої витривалості, що не давало йому можливості і прав виділятися серед інших коліс, вже не кажучи про колеса для легкових автомобілів, різних дефіцитних, спортивних і заслужених.

Ну ось. Зійшло Колесо з конвейєра, трохи полежало на складі, і, коли надійшла черга, заборгували його на одній з машин.

Бажання працювати, спробувати свої сили було велике, яку кожного новенького колеса, яке ще ніяк не заявило про себе.

Нарешті настав той день, коли машина рушила з місця, і покотилося Колесо дорогами. В перші дні воно відчувало стільки задоволення від своєї роботи, що йому не хотілося зупинятися ніколи. Воно підскакувало на горбках, перестрибувало ямки, наче дитячий м'яч, занурювалось у калюжі, наче в джерельну воду. У нього не виникало обурення, як це траплялось з сусідніми старими колесами, навіть коли перегрівалося від напруги і стиралося від різкого гальмування. І тільки під кінець робочого дня, коли водій зупиняв машину, припинялось вертіння Колеса навколо гладенької осі, якій було байдуже, скільки крутиться те чи інше колесо і скільки воно працює.

Так тривало недовго, доки водію не виписали путівку в якесь село. Після декількох годин їзди по гладенькому асфальтові колесо потрапило не просто на бездоріжжя, а у справжнісіньке болото, з якого міг виїхати тільки всюдихід. А потім по кар'єру, по гравію — відчуття прекрасного життя у Колеса почало притуплюватись.

Минав час, мінялися траси, і пори року. Восени — по колгоспах, по тернистих полях і ріллі, взимку — від складу до магазину між снігами і заметами, влітку — по улюбленому, але пекучому асфальтові до берега моря і назад.

Колесо бачило, як стираються його протектори від різкого гальмування, як розпинається від надмірного тягару шина, а усе що було колись звичним, тепер викликало напруження і біль.

З'явилось відчуття, що воно от-от не витримає і на якомусь повороті скат вистрілить. Не кажучи вже про цвяхи, які повсюдно підстерігали його, і різкі повороти, що їх так любив робити господар машини. Терпінню прийшов кінець. А гарантійний строк ще не завершувався.

Часто виникало бажання наїхати на фатальний цвях, щоб хоч трохи відлежатись, може, після цього водій їздитиме спокійніше і не буде так навантажувати машину.

Але хто хоче сам собі зробити прикрість, заподіяти шко¬ду своєму здоров'ю? Була надія, що сусіднє колесо не витримає перевантаження і доведеться замінювати відразу обидва, згідно автодорожним правилам. Але де там, минув час і сусіднє колесо справді замінили іншим, новим, а це залишити служити далі, працювати до останку.

Колесо працювало знову і знову. Воно стало м'яким і піддатливим, легко і плавно об'їжджало горбки і ямки, надувалось при завантаженні, витримувало чималу вагу.

Давно минув гарантійний строк. Давно були замінені інші колеса, які, не витримавши, передчасно зійшли з дистанції, а це — усе ще залишалось на своєму місці, служило, працювало.

Невідомо скільки б це тривало і що б було далі, якби одного погоднього дня не прийшов новий водій і не замінив усі колеса.

Тепер старе Колесо висить на цвяху в гаражі, як на дошці пошани. Але й далі не впевнено, що його не використають до кінця — на заплатку.