Плюралізм

Такого раніше ніде не було. Ніхто ніде такого не бачив, не читав. Зібрались в одній газеті, на одній сторінці — в одному фейлетоні тільки сварливі, погані слова, а поруч, у другому матеріалі — лише хороші, похвальні визначення. Читачі ніяк не могли зрозуміти, в чому тут справа. Хоча автори їх були різні люди, все це пояснювало ситуацію тільки наполовину. Ходили різні чутки, мовляв перший автор мав конфлікт з цією організацією, що його дружині чогось там не дали і що... Але доказів ніхто немав. А другий, навпаки, був у добрих відносинах з цим колективом, директором, — з усіма, навіть з редакцією. Всі бачили, що другий був задоволений життям, ходив у дуб-льонці, мав машину і дачу і, видно, не хотів цього втрачати ніколи. Можливо, цього було достатньо, щоб пояснити протилежні за настроєм і змістом публікації.

Це було настільки дивно і незвично, що навіть газетний папір кострубатився від цього, аж букви і слова почали між собою сваритися cliquez pour plus d'infos adobe illustrator cs6 download.

Добрі слова з похвального нарису, говорили тим, які були у фейлетоні: "Вас усіх "зібрали докупи тому,, що ви погані і не можете бути серед нас. Ми приносимо людям задоволення, заспокоєння, радість, а ви — розчарування та неспокій."

Ті не заперечували, бо надто багато правди було у цьо¬му. Але на своє виправдання вони доводили, що автор занадто мав внутрішньої жовчі, тому і вилив все, що мав усередині, в ці рядки.

— Крім того, — говорили вони, — захищаючи себе, ви всі надто солодкі та похвальні, від вас кого завгодно може знудити.

Ті теж спочатку не заперечували, бо, видно, самим було забагато солодкої пудри — почали аж зацукрюватись. Крім того, знали, що так легко, гарно, ладно у житті не буває, тим більше у цій країні. Залишалось лише послатись на те, що добро ніколи не породжує зло.

Думка загалом не погана, і на цьому суперечка могла б закінчитися, якби у наступному номері газети не вийшла ще одна публікація, на цей раз редактора газети, який хотів розчерком пера зняти напруження серед читачів, спростувати чутки. У статті він не тільки не звинувачував попередніх авторів у перебільшенні і вигадках, а спокійно пояснив, що у сучасному розумінні світу, це є ніщо інше, як плюралізм думок.