— Я не палю вже в третьому поколінні, не п'ю — у другому, але так іноді хочеться закурити! Пам'ятаю, одного разу ледве сів у тролейбус. Стояв на одній нозі, не і закомпостувати талон і всю дорогу переживав, що оштрафують. А коли зумів вийти, виявилось, проїхав свою зупинку. Хіба після цього не закуриш?

— Скажете, це що? От у мене було... Завтра міжнародний футбол, грає наша команда, а при вході в під'їзд наклеїли оголошення, що завтра не буде світла .Починається футбол — увімкнули газ і вимкнули струм. Ну, як тут не закуриш?

— Та що там у вас, от у мене... Приїжджаю на роботу, ставлю машину проти свого вікна, забираю магнітофон, відчиняю "бардачок", щоб бачили, що там нічого немає, і спокійно йду працювати. Після робочого дня виявляю, що всередині салону все на місці, але нема ковпаків від коліс. Ну як тут не закуриш?

— Дурниці. Це раніше вони були в дефіциті, а зараз їх можна купити на кожному кроці. А от я пішов на базар купувати сину "варені" джинси. Купив, заплатив чималі гроші. Приходжу додому, а вони — з однією штаниною. Знаєте, як я тоді курив?! Навіть жінка не перечила, завжди в таких випадках, ще й сказала, щоб я чого випив, може, порозумнішаю.

— І в мене так. З тими грішми ціла проблема. Шануєш їх, шануєш, а виходить — все навпаки. Іду якось по місту, бачу — продають на лотку полуниці. Ціна не дуже висока, купив аж два кілограми. А вдома почав перебирати — залишилось менше двох жмень. Плюнув, пішов на базар, переплатив удвоє. На цей раз купив тільки один кілограм. З'їв, отримав задоволення. Але ж заплатив скільки! Хіба тут не закуриш?

— А от у мого сусіда антена на ФРН. Всі ми ходили до нього шосуботи дивитися нічні фільми. Одного разу приходимо, а він каже, що хтось вкрав антену і тепер працює тільки перша програма. Ми тоді разом викурили майже пачку сигарет.

— Так, так. Щодня так і хочеться закурити.

— Що там закурити? Тут таке іноді хочеться сказати, що не завжди і не скрізь скажеш. Але за мене постійно говорить жінка. Виговориться, висвариться з сусідкою чи продавцем, приходить додому і... ще мені перепадає. Шкода, що не можу порадити їй закурити. Доводиться заспокоювати.

— А знаєш, я роблю по-іншому. Просто кожен день курю, і годі менше неприємностей трапляється. Чи тому, що кров до мозку краще прибуває, чи, може, тому, що перш ніж щось зробити, спочатку закурю, а потім вже зроблю. Але найчастіше курю і нічого не роблю.

— Давай закуримо!